Заняття № 4

     I   Вступна частина (привітання, повідомлення плану та мети заняття)

     II Методико-теоретична частина

1. Ознайомлення з пам’яткою: «Ведення документації з виховної роботи керівника гуртка» (*, ст. 9)

2. Мозковий штурм на тему «Виховна робота в процесі навчання: форми і методи»

3. Знайомство з основними засадами педагогічної системи А. Гіна.

А.Гін вважає, що ідеальної дидактики немає. Учні та вихованці самі прагнуть до знань, знають, що їм робити. Пропонуючи свої принципи роботи, автор зізнається, що багато з них уже відомі, а він намагається сформулювати прийоми, знайти їх взаємозв’язок, включити у взаємодіючу систему.

Гарний фахівець активно користується «секретами» і професійними хитрощами викладання.

Книжка А.Гін «Прийоми педагогічної техніки» поєднує науку і майстерність. Вона об’єднує знахідки учителів, методистів, вихователів, класиків. В книзі написано як обучити дітей, не вступаючи з ними в конфлікт, як відповісти на питання «тут і тепер». Кожен викладач найде в цій книзі те, що підходить особисто для нього. Книжку рекомендовано вчителям, які бажають, щоб уроки були цікавими, щоб підвищити ефективність викладання учням, які хочуть  підказати вчителю, як зробити уроки цікавими. В цій книжці автор описує принципи педагогічної техніки, дидактику, керування класом(групою),організацію праці учителя.

Базовими принципами педагогічної техніки А. Гін вважає принципи:

-       вільного вибору: надання дитині права вибору з відповідальністю за цей вибір;

Наприклад: надати учням/вихованцям досить великої кількості задач і вони самі вибирають, які будуть розв’язувати.

-       принцип відкритості: давати знання і показувати їх межі, ставити проблеми, вирішення яких лежить за межами навчальної програми, але при цьому пов’язані з нею;

Наприклад:  як збільшити прибутки швацького підприємства /майстерні м’якої іграшки? Як зменшити ймовірність аварії на літаках?

-       принцип діяльності:організація засвоєння знань, умінь і навичок у формі діяльності;

Академік Мінц вважає, що учень напханий знаннями, але не вміє їх використовувати, нагадує фаршировану рибу, яка не здатна плавати.

-       принцип зворотного зв’язку: контролювати процес навчання за допомогою зворотнього зв’язку, відстежувати настрій навчаючихся, ступень їх зацікавленості, рівень розуміння);

-       принцип  ідеальності:максимальне використання можливості, знання, захоплення учнів з метою підвищення результативності та зменшення витрат в процесі навчання, активне залучення дітей до керування своїм колективом (самі навчають одне одного);

Як же підвищити зацікавленість до навчального матеріалу? А.Гін  пропонує:

1.Поставити привабливу мету, для досягнення якої дитина повинна виконати навчальну заплановану педагогом дію (знання предмету може вам  згодитися і в роботі, і в побуті).

2.Учитель повсякденне передає як дивовижне  - форма «здивуй!».

3.Учитель загадує загадку (ситуацію) на наступне заняття, або загадка дається на початку уроку, а вирішується в кінці під час роботи над новим матеріалом  - принцип «відтягнута відгадка».

4.Учитель додає до реальної ситуації фантастичну.

5.Пояснюючи матеріал учитель навмисне припускається помилок, які учні в процесі уроку повинні виправити  - принцип «спіймай помилку».

6.Введення в теорію через практичну задачу - принцип «практичність теорії».

7.Учитель навмисне розкриває тему неповно, щоб учні задали питання, які б дали можливість розкрити  їх  повністю (принцип «прес-конференція»).

8.Перед новою темою дати можливість учням скласти питання цієї теми (питання до тексту).

На  уроці учитель планує повторити основні моменти вивченого матеріалу. Для цього А.Гін рекомендує:

1. Складання власного опорного конспекту з теми (принцип «своя опора»).

 2.  Складання учнями серії контрольних питань до вивченого на уроці ( учні працюють парами, відповідаючи на питання одне одного – принцип повторюємо з контролем).

3. Складання запитань, доповнюючих знання з нового матеріалу (повторення з розширенням ; подібно до прес-конференції);

4 .Учні готують свої приклади до нового матеріалу (свої приклади – складання своїх задач з використовуванням стандартів)

5.Питання учителя (опитування-підсумок , слід розрізняти головне і цікаве, що нового взнали, чому навчилися);

Найкращі питання - розв’язання творчих  евристичних задач у групах за технологією учбового мозкового штурму: групи інструктують, назначають ведучого, обирають секретаря; задача уточняється і обговорюється. Рішення поетапне: створення банку ідей; їх аналіз; обробка результатів. Мозковий штурм пройде цікаво, якщо задача має велику кількість можливих рішень. До колективної роботи відносить автор і ділові ігри, які моделюють реальну виробничу, наукову або іншу «дорослу» діяльність.

Торкається автор проблеми керування класом. Керування вимагає авторитету. Усі поважають професіоналізм учителя, який може вийти за межі підручника, свого навчального предмету, демонструвати обізнаність в молодіжній субкультурі;сам обирає позицію оцінюваного; з будь-яких питань радитися з дітьми. Кожен учитель починає урок з «настройки»,а завершує традиційним словом, або дією.

Автор рекомендує гру-відпочинок на уроці (так чи ні?). Також рекомендує відпрацювати декілька чітких команд. Учитель на уроці максимально повинен використовувати ситуації, в яких йому допомогти мусять учні, а учні беруть участь у керуванні процесом навчання, виконуючи якусь роль (адвокат, штурман, психолог). Одним з прийомів зворотного зв’язку є «мордочка»(емоції учні виражають стилізованими малюнками.

Відношення до уроку учні виражають відповіддю на серію питань-резюме (1 раз на тиждень або на місяць). Усне опитування учнів здійснюється за допомогою базового аркуша контролю, де перелічені основні правила, поняття, формулювання, які повинен знати кожен учень; за допомогою «світлофору» (карти різнорозфарбовані, сигналізуючи готовність відповідати); за допомогою показової відповіді (один відповідає біля дошки, інші слухають); опитування ланцюжком (один-інший продовжує); тихе опитування (письмове, або індивідуальне пошепки,  коли клас працює).

Автор описує організацію праці учителя. Учитель повинен мати карточку корисної інформації (скарбничку – золоті крупинки, каталог, вирізки газет, журналів). Рекомендується при плануванні планувати тему цілком (базовий аркуш контролю, реквізит, наочність участь учнів, організація повторення, контроль).

Автор  пропонує конструкцію уроку:

1.        Початок уроку (інтелектуальна розминка, опитування - м’яке, ідеальне, взаємне; гра, обговорення домашнього завдання).

2.        Пояснення нового матеріалу (приваблива мета, здивуй!, фантастичний додаток, практичність теорії, перс-конференція; питання до тексту, доповідь, гра).

3.        Закріплення, відпрацювання умінь (прес-конференція, гра, тренувальна контрольна робота, усне програмове опитування, взаємо опитування).

4.        Повторення (своя опора, з контролем, свої приклади, опитування-підсумок, обговорення домашнього завдання, гра).

5.        Контроль (світлофор, опитування ланцюжком, різними методами, бліц-контрольна, вибірковий контроль, звичайна контрольна робота).

6.        Домашнє завдання (масивом, за трьома рівнями, особливе, ідеальне, творчість працює на майбутнє).

7.        Кінець уроку (опитування-підсумок, відстрочена відгадка, ролі, обговорення домашнього завдання).

Конструкція уроку, звичайно, використовується учителем в різних варіантах в залежності від типів уроків. У кожного учителя свій конструктор. А автор бажає творчо підходити до його складання і вносити свої пропозиції в удосконалення його конструктору.

І ще на один фактор автор звертає увагу на оцінку педагогічних методик. Він вважає, що люба методика повинна бути актуальна, нова, підкріплена інструментально, зрозуміла, яка допомагає професійному та особистому зростанню.

Автор жалкує, що при всій привабливості рідкісні авторські винятки не поширюються настільки, щоб конкурувати з традиційною освітою.

  III            Тренінгово-практична частина

1. Тренінгова вправа «Придумай назву»

Малюнки №№ 11-15. «Заборонені» слова:

11 – вітер, волосся, кіт;

12 – кит, корабель;

13 – мотоцикл, дорога;

14 – казка, казковий;

15 – коло.

 

2. Тренінгова вправа «Дитячі малюнки» (за альбомами Таро Гомі)

 «Кожний із вас отримує два шаблони малюнків. Вам потрібно «доробити» їх – домалювати необхідні деталі відповідно до завдання, яке надруковане над малюнком у вигляді питання або коментарю. Намагайтеся уникнути традиційних відповідей – чим несподіванішим буде відповідь, тим краще. Проте після цього вам треба бути пояснити намальовані події та персонажів, способи вирішення проблеми».

1. Зроби рибку дуже яскравою.

2. До пилососу це не вийде!

3. Як йому подолати прірву?

4. Що за пагорбом?

3. Ігри для використання в педагогічній діяльності

Сам не відповім

Мета: розвиток активності та гнучкості мислення,  формування вміння діяти в стресових умовах, виховання уважності та навичок самоконтролю

Учасники розміщуються по колу, ведучий – в центрі. Ведучий задає гравцям питання, не дотримуючись при цьому ніякої послідовності, вказуючи на того, до кого звертається (жестом або називаючи ім’я). Вказаний гравець має мовчати, а відповідати має його сусід справа (або зліва – за домовленістю). Той, хто помилиться і сам відповість, або запізниться відповісти за сусіда, виходить з гри. По закінченню гри, переможці можуть придумати жартівливі завдання для менш уважних товаришів.

Автомобіль

Мета: стимулювання образного та логічного мислення, розвиток уяви та творчої активності, підтримання когнітивних інтересів

Учасники гри уявляють себе деталями машини (колеса, двері, капот, багажник тощо), з яких один із учасників «збирає» автомобіль. Після цього він «сідає» у машину і робить кілька кіл кімнатою.

Варіанти: збирати можна будь-що, наприклад, комп’ютер, деревообробний верстат, швацьку машинку тощо (відповідно до специфіки гурткової роботи).

Дві випадковості

Мета: стимулювання образного та логічного мислення, розвиток уяви та творчої активності

Взявши словник (книгу), обрати 2 випадкових поняття. Порівнявши їх, спробуйте знайти між ними спільне. Після того слід придумати абсурдну історію, в яку і покласти знайдений зв’язок.

IV. Заключна частина – релаксаційна вправа «Колективний пейзаж»

Під музику з використанням природних шумів учасники закривають очі. Ведучий починає описувати пейзаж, а учасникам пропонує продовжити за собою «малювання» природної картини, додаючи до неї по 1-2 елементи. Педагоги мають намагатися віртуально перенестися в описуване, максимально реально відчути пахощі, звуки, події тощо.